Skip to main content

Full text of "Mishchanʹska dol͡ia : dramatychnyĭ obraz iz z͡hyti͡a nashykh mishchan v 3 aktakh"

See other formats


Театральна Бібліотека Посланника Ч. 9. 



ЦАНьскА Доля 



[о 

Іоо іаматичньш образь 

15 ятя наших'ь міщани 



\со 



в-ь з актах-ь 



ВАПИСАВЬ 



Романі» СурмачЬі 



РО — = ^ 

3 948 'і'»»^ 40 сот. 

Ь893М57 =====^ 
1907 

КОВАКТЗ ІЕРЕМЬІШЛЬ. 

омт» о. Л. ДжульївсЕого. 



,^іовой' подь варядом'ь І. Лагора 
• 1907. 




\т.іяА к<ЕУОІ 



РГЄ8ЄПІЄ(І ю іНе 

иВКАКІЕ8 о/гНе 
иМУЕКЗІТУ ОР токонто 

Ьу 

ВАУІВ СЬЕНВЕННІНС 



^Театральна Бібліотека^Посланника Ч. 9. 



Міщіньскл Доля 

драматичньїй образт> 

вь з актах-ь 



НАПИСАВЬ 



Романії» Сурмачь. 



Ц-Ьна 40 сот. 



ПЕРЕМНШЛЬ. 

Накладом-ь о. Л. Джулннскрго. - 

Зь печатн-Ь „Ул'Ьлсїтой'' пдд-ь ва'рядбмг І. Лаеора. 

1907. 



іт-є^^зпусртойошооа.гт/юивш» 



О С О Б Н : 

Петро, старшій м-Ьщанинь, боднарь и госпо- 
дарь грунтовьій, д-Ьтт, 50. 

Марта, вго жена, лііть 4^, 

Ивань, их-ь синь, лІЬть 28, баднар^.. 

Анаа, вихованка Петра, водь другого акту 
жена Йвана. 

Романг, ) 

Яковг } боднар* в*ку Йвана. 

Марко, терминаторт. Петра. 
Семені, мМскій поліцай. 
Майлехг — жидь. 

Д*е ся вг первом-ь и третбмі. акт* в-ь хат* Петра. 

вь другбмь вть хат* Йвана. Чась д*ланя найно- 

вМша доба. 



Окк 




Власнбсть свящ. Л. Джудьінского. 

Лаппшн'ь п. Бережанн. 

Право представленя и ііереаечатаня застережене, 



Акті» першій. 

Сценя представляє міщаньоку хату. На стін* о- 

бразн, годинник-ь, по середин* стблг, два крісла. 

при стін* ложка. 

За сценою чути голось Петра: Марко! ЩО 
ти робить? Голось Марка: Мене нема! 
Голосі Петра : А гдежь ТН ? Голось Марка : 
Я абйгаовть на веч-Ьрню ! Голось Петра: А 

вертай скоро, бо я йду на міЬсто ! 
(По хвили входите на сцену Марта.) 

Марта: Оть свята недіЬленька а якось 
довгимь вьідає ся той день! Старнй иб- 
шовь до м-Ьста. Ивань и Анна суть в-ь 
церкв^Ь, хлопець спить, ан-Ь слова до кого 
промовити. А туть такь хотілабн я по- 
радити ся, що мен* почати. Журба да- 
вить серце, бачу я, що до злого йде у 
нась, а кто знає, якь зарадити тому ! 
(Задумує ся.) 



СЦЕНА II. 

;тть 16, одягне] 

ькій кабатикь 

черевикахь.) 

Марко : Майстрова, знаєте що ? 



(Вбігає Марко, літть 16, одягнений вь селяньскй 

штаньї а коротенькій кабатикі, вь величезньїх'ь 

черевикахь.) 



4 



Марта : Ну, и що такого ? 

Марко : Новина буде ! 

Марта : Та яка, говори разь ! 

Марко : Рузалія йде! я знаві>, що прий- 
дуть гостевьки ! 

Марта : Не плети дурниць. Гбсть в-ь 
дСмг, Богі ві» дбмь. 

Марко : А я волю утечи, бо я бою ся 
такого гостя, (скакав ВТ) двер*, вг котрьіхг 
став власне Роаалія, так-ь, що ударав цізльїмь со- 
бою вт. ню. Ровадія скрикує ахь ! ! и цоФае ся. 
Марко хилцем-ь ут-Ькае вь подт. еи руки и кричить; 
Гост*, гостеньки ! Марта подходит-ь до дверей. 

СЦЕНА III. 

Марта и Ровалія, прибрана зь м'І&щаньска, 8% ве- 
личезною книжкою до молитвьі. 

Марта : Прошу, прошу, витайте гост-Ь 
и простіть, що той хлопчиско налякавг 
вась ! 

Розалія : А гдеягь-бм я гнівала сяі Я 
ціле жите несу кресть свбй, нікому, ані 
комашці зла не зроблю а гнівати ся — 
то гріхь, ще и тяжкій. (сЬдае на кр*сл4, а 
Марта на лав^.) 

Марта: А щожь коло вась чувати? 

Розалія: Славити Господа Бога, жи* 



вемт» якось, живемь, хотяй якь горохь 
ари дороз-Ь. Вийшла я 81118* до церкви, 
Господу аомолити ся, ажь йде бачите Ма- 
ріянна. Я зь вею ве дуже теє, бо то 
образа Божа, як-ь она людей обмовляє, 
еесотворенй р-Ьчи ва кождого говорить, 
а щобьі вм звали, що ова на вась казала? 
(присуває ся з-ь крісломь до Мартьі.) Страхі», 
що не говорить. 

Марта: Яки то люде; кождого во^ь- 
муть на язьїки ! 

Роза>ІІЯ : Ой богато грвха на світ*, 
дуже богато. Кажу вамь Марто, щомь 
ажь ослабла чуючи таку облуду ! Пов'Ь- 
дав, що ваіііь Ивань залюбивь ся — по- 
В'Ьдае — вь вашбй вихованиц-Ь Авн-Ь — 
що хоче ся зь нею женити — пов-Ьдае, — 
що вашь ан'Ь чути того не хоче, — що 
в-Ьбьіто Анва зь хлопского роду, повидає, 
що вашь сварить на Йвана — та бо бще 
мало, що н-Ьби мавь вась вибити, щосьте 
обставали за молодими. Господи, ажь 
гр-Ьхі повтаряти все. А я ій кажу : Ма- 
ріявно не говор-Ьть того, бо то не єсть 
правда ! Хотяй Ивань любить Анну, а она 
зь простого роду — такь я пов'Ьдаю — хо- 
тяй Петро не хоче позволити иусварить 
на Йвана, а н'Ьби таки и побивь"вась — 
все ово правда, та по що за таке .голосно 



6 



казати? Якг я за тотй пльотки розказала 
Олен-Ь и другимі, то таки вамг лихй ста- 
ли на Маріанву, що страхі ! 

Марта: Ой мвого, много правди вь 
тбмт,. Ивань, хлопець добрьій и мудрьій, 
вт» вбйску вьіелуживт», книжки читає, ре- 
місникТ), хочь зт. св'Ьчкою другого шукай; 
ну и Анна д-йвчина, що л-Ьвиши нев-Ьстки 
мен-Ь не треба. Колижь бо мбй старий 
упер-ь ся, не позволю каже, и не позволю ! 
Нехай ся^ и земля розступит-ь, то не по- 
зволю ! ?] Плакала я, просила, молила, и 
слухати не хоче ! Конче хоче Йвана же- 
нити з-ь маеткомг. 

Розалія : Ви бо не знаєте, що кухарка 
вОдь жандармові, острить соб* на Йвана 
зуби.^Та якь би я вамь за ню розказала, 
та то ледащо, непотребі), а тотй грош-Ь, 
що ихг має, нечестним-ь придбанй спосо- 
бомь. Но я вамтї аа-Ь слова не скажу, бо 
обмова (говоритт. тое дуже поважно) ТО гр-Ьх/ь, 
дуже тяжкій гр^хь ! 

Марта : И тому зле у наст. ! Робота 
не йде, Ивань гризе ся, а Петро до вар- 
стату и не загляне ! Майлехт,, не вбдсту- 
оае вбдь яего н* крокомь, и об-Ьцює, що 
вго цехмайстромі. зробить. Старому на- 
бив-ь ся той гонбрь вь голову, ходить по 



міЬетіЬ, Другихь чаетув, грошй тратить, 
хотяй самь мало и що випє. 

Розалія : Ба, Майлехь, якь схоче, то 
свого докаже. Тажь всЬ майстри вь его 
кешееи. Аво, ІосиФь немавг ан* шелюга 
при душ*, а як-ь прийшло йти на весЬлє 
она — така паскудниця — ваперла ся 
новои хустки и новьіхь „т ш є в я к б в ь," 
мусЬвь зазичити у Майлеха ! А стара 
хустка, где она стара — рбк-ь тому якь 
куплена, еще такожь ае заплачена. 

Марта: Такій то у мене клопоть. Ка- 
жу вамь, ш,о вь день супокою, а вь ночи 
сну не маю. 

Розалія (встав.) : Ахь, треба мен-Ь сп*- 
шити ся до дому скорше, еще молитвь 
всЬхь не вбдмовила. 

Марта: Такь скоренько йдете? Та по- 
сидьте єще ! 

Розалія : Не могу, мушу йти, для лю- 
дей не можна Господа Бога забувати. 

Марта^:''Лашень прошу вась не кажіЬть 
нікому аліЬ словечкомь за те, що я пе- 
редь вами говорила. 

Розалія : А гдежь бм я ! Та я на кресть 
заклепуйся, у мене, якь що учую, то якь 
вь керницю уттало ! Абожь то я гр-Ьганиця, 



8 



ань та Маріянна. І^жемі в забула, що і^ьі 

казали ! (Йдуть до дверей, виходять, по хвили.) 

СЦЕНА ІУ. 

(Входить Майлехь, жидь 8ь довгою бородою, 
розглядає ся по хат*,) 

Гіть гєшєфть ! н'Ькому нема вь хат-Ь ? 
Ну, ну, где оно нбйшло, той великій май- 
СТерь ? (сіЬдае на кр-Ьол* и бороду опирав на па" 
лици.) Того хате, оно мусить бути моє • 
Таке хате, вь самь середина міЬста, я 
туть буду мешкало и моє д-Ьти и моє 
внуке ! Я ему буду цехмайстромь зробити, 
а потбмь цехмайстерь буде мені носило 
воду. Той мудрнй Ивань, то я єго зро- 
било дурвьій Инань, я маю а кеиеле ! 

СЦЕНА У. 
(Входить Марта.) 
Марта: А, ііань Майлехь, якь ся маєте ? 
МаЙлвХ"Ь : Ну, я соб* маю ! А где 
майстерь ? 

Марта : Та гдесь вь м-Ьсті^. 

Майлехь : То дуже зле, бо ми мали 
такій „ГЄШЄФТЬ, а гройсь гєшєфгь" зро- 
бити ! 

Марта: Знавте Майлехь, я бою ся чо- 
гось, щоби мбй мужь черезь вась не бувь 
стратннй. 



9 



Майлехь : Ой вай ! таке бабске слово : 
7,стратвий !" Чого оно мав бути стратвнй? 
Або я ве маю голови ? Мн спбльвики, 
якь би ово було стратве, то я бьі стра- 
тило, а я того ве хочу! Слухайте (встає и 
глядить вг вбкно), вн посилайте кого за 
Петромг ! 

Марта: А кого я ибшлю? Хлопця гдесь 
нема, а я сама мушу хати пильнувати. 

МайлЄХ"Ь .' Я вже маю кому послати. 

(Стукає вт. вбкно ) СєМЄНЬ, СємЄНЬ, ХОДИНО 

сюда. Семені» ! (до Марти) Тото дурне по- 
ліцай — оно буде ходити! 

СЦЕНА УІ. 

[Тй самй, входитт> Семенг, вг старомт. Финансер- 
скбмт. мундур* и вг старбй жандармскбй шапц-Ь, 
котрои не скедав. Вг рукахт, тримає палицю. Стає 
при дверах-ь вьіпростованьїй, прикладає руку до 
екрани, як-ь при войсковбм'ь поклоні.] 

Семень : Пане Майлех-ь, мельдую по- 
слушво, щомг нарокувавг ! 

Майлехь : Семен-ь, ви ве бачили где 
Петра? 

Семені) : Заразь : Бувг я у Сурки — 
нема ; вь Шльомн пивтї я чарку, не ви- 
д-Ьнь, у Гедайли пили ми гаракь и тамь 
нема, на пропинаціи нема.... в* — хиба 
у Майле^а. 



10 



МайуіеХ'Ь : Вьі, ид-Ьть и пошукайте Пе- 
тра, и скажітг, щобьі прійшло тутт>, а я 
лишевь скочу до Юрка, щобн ово мен* 
на завтра Фурманку зладило ! 

Семен'Ь: Мельдую, що Юрко завтра 
мав на поминки 'І^хати ! 

Майлехі): Що то поминки ? Якт> пожи- 
чало пятку, то не іхавт» на поминки, а 
за проценті», то оно не хоче по-Ьхати ? Ну, 
я хочу бачити ти поминки, [пхав Семена до 
дверей] Ид^ть Семен'Ь, а я буду вамь 
колись щось обіцяти ! Бувайте здоровй 
майстрова, ну, вьі нівроку еще цехмай- 
стриха будете ! [Виходитг.1 

СЦЕНА УП. 

Гарта [сама:] Скблько разбвть входить 
вбн-ь до наст>, то и нещастє йде его слі- 
домт>. ]\1ати Пречиста ! если Ти не захо- 
ронишь нась иеред-ь лихимт. навітом'ь, то 
пропадемь вь лихолітю. На що мені 
паньства, на що мені богатои невістки; 
супоксю и мира а щастя дітей — отт» 

чого башае сердце матерИ. [Задумує ся.] 

СЦЕНА У ПІ. 

[Входять Йвані», Аняа — Марта. Ивань и Анна 
д-Ьлуютть руки Мартн и роздягають ся.] 

Мгрта: Що діти, вже зг церкви? 



11 



Чвань : Такь мамо, вже по всчерви. 
молили ся мьі Господу Богу, щобьі разь 
скбнчило ся нещасте наше, бо довше не 
видержу я тутки ! 

Марта : Щожь, хочешь нась кинути ? 
И тьі бьі мбгь полишити мене, тм, моя 
дитина? 

ИваНі) •• [сЬдае на крІ^сд-Ь, Анна и Марта на 
лав-ь] Вогь знає, що радь я руки соб* 
вбдробити, ЯКІ. вддроблявТ) ихь до нни-Ь' 
и не для себе, а для нась всЬхь. Та до 
чого оно веде? Тяжкою роботою нашою 
прокормляемо ся не мьі, а чужй, и хбсна 
зь неи нема ! Тато понехали господарку 
и варстать. А якь не робишь, то не ли- 
шень, що до хатм не прибуде, а єще треба 
вьідати зь неи. Зь вбдки взяти на то ? 
Неразь жалуемь собЬ страву омастити а 
вь м-Ьст* тато мусять всякому горло на- 
пхати, щобьі знань, що они майстерь. 

Марта: Йване, не годить ся такь го- 
ворити — сежь отець ! 

Ивань : Абожь я не люблю ихь, або 
не почитаю, або не радь душу за нихь 
дати ? Чужому не скажу я того, а вамь 
сказати мушу ! бще и Майлехь прич-Ьпивь 
ся до нихь, обЬцюе имь грушки на вербЬ, 
а тато слухають! Ото б^Ьда наша! 



12 



Марта: Що ино вмйшовьжид'ь зь ха/ьі, 
пбславь за вбтцемь и верне туть ! / 

Ивань : Такт, то йде у аась ! Мі^сто, 
іцобьі ми всЬ вь одно лучили ся, пома- 
гали однй другимь, памятали, що громада 
великій чолов-Ькі, то всЬ робимь на о- 
дного, що не оре, не сЬв, а грош'Ь зби- 
рає ! Скблько я разбвь говоривт. : зроб^мь 
спблку, а грошІЬ самй вь руки пхати ся 
будуть. 

Марта : Татови за те и не згадуй, та 
и людямт. не варто радити. Оть вже и такь 
назвали тебе мудрагелемь, а жидьі кри- 
чать, що то бунть ! Черезь то Майлехг 
такь юдить на тебе. 

Ивані) : Нехай юдить, та Богь св-Ьд- 
комь, що не внюди гь н-Ьчого ! Мамо, я 
за вась вь огонь и вь воду, ви родич* 
мои, ви мене ховали, ви учили любити 
Бога и все, що наше, дороге серцю, ви 
намучили ся надо мною, и я до смерти 
вамь вдячний. Но и я чолов-Ькь и сов-Ь- 
сти своей ломати не дамь. Передь Вогомь 
поклявь ся я, що або Анна буде мовю 
женою, або никто, и додержу присяги. 

Анна: Йване, не гн'&вай вбтця. Я си- 
рота, родич* твои мене виховали, науча- 
ли, и я не хочу ставати межи ними, а 



13 



тобою [встає она и Иван-ь, Анаа цілує руки 
Марій.] Рбднои матери не любила бн я 
ббльпе якь вась, и для того прошу вась, 
позводьте мен-Ь йти вь св'Ьть, стати десь 
на службу, щобьі черезь меае не було вь 
хатіо сьарн'Ь и нещастя ! 

Иванг [сильно:] Анео, що тн говорить? 

Анна : Огі> ТО; що мені^ каже мов 
серце ! 

Марія [встає, ц*луе ю в-ь голову:] Добра, 
честна д'Ьвчиао ! Одень Богь знає, що я 
ннн* поблагословити бн вась обоє рада ! 
Тьі Анно, не говори о тбмь, щобмсь мала 
нась кинути — хата та, твоя хата, та 
трудилась туть все и побивала. Тн И- 
ване жди лЬпшои хвил'Ь; Богь добрий , 
Вбн-ь нась потішить, зворушить серце 
вбтця и все гараздь буде. А всЬ мн мо- 
л-Ьмь ся, мол-Ьмь щиро, бо молитва ломить 
жел-Ьзо и она одна спасти и помочи намь 
може ! 

Ивань [мягко:] ]?^амо ! нехай Пречиста 
благословить вась за розраду и потЬху ! 
А ти Анно, ти не кидай нась ! На що я 
трудивь ся л-Ьтами, на що терп-Ьнь при 
вбйску, на чужин-Ь числивь години, коли 
Богь позволить назвати тебе миею женою ! 
Не противити ся намь божбй вол-Ь. Безь 



14 



тебе день ставь бьі мен-Ь почею, а я/не 
вьідержав'ь бьі туть н-Ь однои годинні; 

Анна: И я радабьі іібддати ся і/ебе- 
снбй воли и трудити ся разомь зь т/бою ! 
Та Пречиста нехай творитт» зь намії, що 
для наст» найлучше. 

Сп^вь [на ноту:] Чомь такь ск/інто, 

Ивань: / 

Кто иоможе намт) вь пригод-їг, 
Кто поборе пекла власть, 
Щирнмь серцямь вь рускбмь род* 
Кто над-Ью имь подасть ! 
Кто розгонить т-Ьни ночи^ 
Камень гроба вбдвалить ; 
И на напій соннй очи 
Кто пбшле спасенний ев-Ьть ? 

Анна: 
Кто сполучить Руси сили, 
Подасть згоду и любовь, 
Щобь до щастя ми стреміли, 
Щобь вбджили вь слав-Ь зновь! 
Кто два серця, що страдають, 
Вь одно злучить вь божій чась 
Тнхь потіЬшить, що ридають, 
Кто спасе вбдь горя нась ? 

Вс^ разопль: 

Тамь надь нами вь яснбмь небіЬ 
Мата Божая царить. 



15 



^)моФором'ь всЬхг вг потреб-Ь 
ї в-ь нещастю сохравить ! 
Т»жь до Неи Руси д-Ьти 
ГлісТ) молитвьі най пльїве, 
Бо для Неи, докт. намь жати 
Кожде серце щиро бв! 

[Хвиля мовчаня] 

Марія: Спаси, спаси нась Пречиста 
Мати, Т«бе мьі вірно хочемь величати, 
Тоб'Ь слукити Руси хочуть діти, при 
Тобі серцч вірою огріти ; всегда на- 
дежднй, що до рбдной хатьі, пошле намь 
долю Пречистая мати ! 

Анна : [Звїрнена до образа Пречистои.] Зь 
сердець дівочихь, зь очей ихь — слезою 
сплнве молитва, гень, гень вь сблакь я- 
сньїй, паде россю оть тамь предь Тобою. 
Тн вась потішить вь сумотахь напра- 
сннхь, и Русь во віки буде все співа- 
ти : радуй ся, радуй Пречистая Мати ! 

Ивань : Зь могиль вбтцбвскихь, зь ко- 
стей побутвільіхь, зь руинь, що славу 
нашу памятали, шепбть несе ся, шепбть 
мольбь несмільїхь : єсли мьі довго, ахь 
довго страдали, если віками клались у 
могилу, и не щаділи все власнои крони, 
о для Твоєи діялось любови. Мьі упо- 
^ємь, віримь вь Твою силу, и кличемь 
^ві Бірьі поввьімь словомь: „Пречиста 



16 



крне своимт» нась покровомь ! И не 
зводить Руси загибати. — Чистая Д-) 
Руеи святой Мати." 

[По хвили : вб-Ьгае Марко.] 

СЦЕНА IX. 
[Ти самй и Марко.] 

Марко : Майстрова, кобьі вьі ?йали, що 
ся д-Ье ! 

Марта : Щожь такого ? 

Марко : Розалія коло церлви зббрала 
вс* бабьі и розказує, що ма^стерь пе, що 
вась бе, що вьі Йвана хочете сватати 
зт. Анною, що Майлехт. взя9ь майстра вь 
свои пазури — страхь, ще каже ! 

Йвані/: Нема дивотьі, она такь не вбдь 
ньін'Ь чорнить людей ! 

Марта : А я єще прорила, щобьі н'І^чого 
не казала н-Ькому, 

Анна: Гдежь она безг того видержить? 
Лн-Ь гадки. 

Марко : А я впавь вь середину, схва- 
тивь Розалію вь половину и заспівавь соб-Ь: / 
[Крутить ся и сп-Ьвав,] / 

Гецт», кець, а вбдь уха, / 

Роаалія цокотуха! / 

/ 

/ 



17 



и полетіЬвт. дальше. Йване ! Ромавт, вась 
сроситі, жде/передт, хатою. 

Ивані : Заразь йду ! 

Анна : А я загляну до коровн. 
[Виходять Иванг, Анна, Марко.) 

СЦЕНА X. 

ЛГарта [сама:] Якась л-Ьгіша над-Ья всту- 
пає вь^мое серце, кобьі лишень не зм'Ьни- 
лось все вагорше [глядит-ь в-ь вбкно]. Идуть 
вже; ахг, коби я того Майлеха на очи не 
бачила ! 

СЦЕВА XI. 

(Марта, Бходят-ь Петро и Млйлех-ь.] 

МаЙЛЄХ"Ь : [кбньчитть бесіду:] бще панн 
вь судЬ ся дов-Ьдают-ь, буде зле. [с-Ьдає на 
крісло.] 

Петро: Або я не кажу ему, не пхай 
ся, гдесь не сЬявг ! Що ся зь него зро- 
било ! Вернуві. зт» вбйска, и теперь бун- 
тує всЬх-ь. 

ІУарта: Тн за кого говоришь Петре? 

Петро: За кого, якь ве за твого оди- 
нака, за Йвана. Намавляе людей ; Боть 
знав до чого, захочує ся ему спблку за 
водити, противі) жидові йти ! 



18 



Майлехь : А ЯКІ, то можна ? Жидн ма- 
ютт» свбй рехтг, своє право ! Яке спблке ? 
Я гандлюю, на що спблки ? Або я не ро- 
блю внгодн, не иожичаю, не боргую, рб- 
дна тато такь не дбає за майстра, які я ! 

Петро*: Никто не чувавь за то у нась, 
а ту челядникт. противт» цеху йде ! 

МайлехТ) : Оно не дбав, що теперь вьі 
Петро будете цехмайстром'ь, абьі..я такь 
здоровь був-ь, що будете. 

Марта : На що ему того, досить кло- 
поту маемт. и такь ! Л^ппіе варстату пиль- 
новати. 

Петро : Що тм знаєшь ! Бабскій волось 
довгій, а розумь короткій ! Може бути 
таї їй тамь Павло цехмайстромь, чому я не 
можу бути ? Або тьі не знаєшь, що я туть 
зь найстаршои м-Ьщаньокои родинн ? Мбй 
д-Ьдь вже бувь цехмайстромь ; тато бувь 
застунникомь, и я не гбршій. 

Марта: Роби якь знаєшь, шобнсь ли- 
шень не жалувавь ! 

Майлехь: На що жялувавь, та то чи- 
стнй гєшєфть, якь вода ! Лишень, щобьі 
Ивань губе замкнуло, бо инакше буде 
біда! Жидки вже хочуть на него пода- 
вати, всіода подавати, до староства, до 



19 



суду, до штайрамту, до льотеріи, всюда. 
Я вамь скажу, ви его оженіть, то ж-Ьена 
научить єго тихо сид-Ьти ! 

Петро : Я бьі и ннн'Ь жеаивь, та не по- 
слухає. Оть, звайшовт» бьі и ж-Ьяку и гро- 
ші, ба — и шляхцяака траФила бьі ся ! 

Марта : Абожь то мн міщаве, що гбр- 
шого вбдь шляхцянок-ь ? Або не трудимь 
ся, або не горюем-ь, що ? А женити, то 
ве такь легко. Годі кого силувати, а еще 
рбдну дитину ! 

МаЙУіехі) : Що то силувати ? Батько 
скаже: тьі собі будешь женило и конець, 
до ксеньдза абйдете, музика заграє, тай 
нема клопоту. 

Петро : Чому нема клопоту ! Грошей 
покладвих-ь нема ! 

Майлехь : Що то нема? У вась нема, 
то я знайду, я собі пожичу, а вамь зро- 
блю вигоду. Або то ми не гандлюємь 
разомь, ми таки ббльше якь сполка ! 

Петро: Бо то весіле кошгув! Не буду 
сива женити якь якій хлопь ; ми міиі,ане 
чей, знаемь нашь обичай ! 

Марта: Где теперь, коли біда докола, 
звичая ся тримати. 



20 



Петро : Певно, може хочешь, іцобн всЬ 
пальцями на меае показовали, см-Ьяли ся 
зь мене, ще дЬдомь називали? 

Майлехі» : Вм Петро, маєте рехть ! Я 
буду помочи, вн мен* тамь виннй трохи, 
то буде разомь писати ся. Памятайте, 
жен-Ьтт. сьіна, а я вже за решту самт, 
подбаю ! А якь оно конче схоче Анне 
брати? 

Петро: Що? мбй синт. має брати хлоа- 
ку, приблуду, наймичку? Скорше на ма- 
рахь волю 6Г0 вид-Ьти. Доки земля мене 
носить — не позволю ! 

Марта : А якь така єсть воля Божа? 
то що буде ? 

Петро: Ж*нко! Сто разь казав-ь я то- 
б-Ь, не мйшай ся до того! Не шукай соб* 
нев-Ьстки вь наймичці^, бо бьі ц-Ьле м*- 
сточко на мене плювало! 

Марта: Видишь, Ивань ю любить, и 
то щиро. 

Майлехт»: Ай вай, що то любить. Хлоііь 
любить ковбасу, а мусить -Ьсти — борщь ! 

Петро : Пбдь благословеньствомь не 
позволю. Вже мен-Ь досить того ! Харлаки, 
що капоти поряднои не мають, цвірка- 
ють мен-Ь вь очи. 



21 



І^айлехь : я ажь бою ся, якь прійде 
цехмайстра вибирати, то всЬ зачнуть 
кричати, що Петра не вибирати, бо его 
смв'ь хоче всЬ мЬщаве встьідь робити. 

Петро : Не дождутТ) мои вороги того 
казати ! Вже я ся зь нимь розмовлю ! 

СЦЕВА XII. 

Тй самй, входить Семень, по н'Ьмь позвати, 
що пбдпитьій. 

Семень - ;^Мельдую по слушно, ІЦОМТ. 
всюда бузь, у Майлеха и Шльомьі, вь 
Иц^ Баса и нема н-йгде... Аа! бодай вась, 
заиоморочило^мене ; я за вами всюда, а 
ви туть ! 

МайлвХ"Ь: Добре вже! Ид-Ьть Семень 
до^мене, нехай моє ж-Ьнке вась аочастуб, 
а я вась прошу майстре, вм приход'Ьть 
до мене, бо треба за роботу обчислити 
ся, а грош'Ь, то я дамь (вьшмхае за двер* 
Семена и вьіходит'ь). 

СЦЕНА ХПІ. 

(Петро и Марта.) 

Марта: Петре! Правда, що стблько 
л-Ьть була я тобЬ в-Ьрною подругою, и 
тьі не жалувавь ся ніколи на мене ? Я 
тебе амн-Ь прошу и молю, не противь ся 



22 



щастю Йвана ! Где намг л-Ьптои шукати 
нев-Ьстки, якт> Анна? 

Петро : Ж'Ьнко, щобьі не чувь я ббль- 
ше вбдь тебе того слова, розум-Ьешь ? Що 
то, вт» моей хатіЬ всЬ бунтувте ся на 
мене ? Я туть майстерТ), я господарь ! 
Схоче послухати, то добре, а н-Ь, то я 
вамь покажу, що зб мною нема жарту ! 
Псомі ся кину, V. свого гонору доптати 
не дамь ! 

СЦЕВА ХІУ. 

(Тй самй, входит-ь Иванг). 

Петро: Добре, що приходить. Слухай 
Йване! ц-Ьле м-Ьсточко називає тебе бун- 
тбвникомь. Л^идн хочуть на тебе жалобу 
подавати ! 

Ивань : Нехай подають ! Нехай напи- 
шуть, що я намавлявь людей до ихь добра, 
абьі оии и робили а за свою роботу хл-Ьбь 
мали. Намавляю ихь до спблки, а за то 
карні нема, хиба похвала ! 

Петро : А знаєшь тьі, що черезь тебе 
мене цехмайстромь не зроблять ? Чи за 
те такожь тебе хвалити, що псуешь рб- 
дному вбтцеви ? 

Ивань : Не псую я н-Ьчого, та скажу 
правду, що зь ц-Ьлои души радь я, щоби 



23 



васт» не вибрали. Див-Ьті, вже теперь 
господарства у вась якь би не було, а 
варстатг не несе нічого. Ми, нібито 
иершй межи нашим-ь цехомг, а бідуемг 
гбрше селянь на селі. Робимо на жида 
и копець ! 

Петро: Такі), то ти опікуномт» моимь 
ставі ? А може заііросишь мене на весіле, 
зь хлопянкою, що ? 

Ивань : Тату, не зобидо^айте єи ! Она 
була вамь якь рбдна дитина. Чого иро- 
тивити ся щастю нашому? Чи ми не 5у- 
демь о все дбати, чи не будемь труди- 
ти ся ? 

Петро: Чекай! я тобі скажу щось: 
скорше на моей долони волось виросте, 
якь ти оженишь ся зь нею ! Зь торбами 
иди^ босими ходи ногами, а памятай, що 
ми міщане ! А теперь знай, що ожєііишь 
ся тамь, где я тобі велю ! 

Ивань : Ні тату, ііротивь серцю никто 
не зневолить мене йти ! 



СЦЕНА XV. 

(Бходитг Анна.) 

Петро: ПДо ? Ти мені перечишь ? Ти 
мені? И то черезь кого? Черезь гадюку, 



24 



яку я вьіплекав'ь на власнбй груди, — 
черезь знайду? (до Анньї). Вонь мен* зь мо- 
го дому, вонь, бо нсомь внгоню, вонь ! 
За мбй хл-Ьб-ь, за моє добро.... така за- 
плата ! з-ь моей хатьі ! 

(Анна и Марта^плачуть.) 
ИванЬ : (поступає на перед-ь.) Тату, на- 
коли она пбйде, то и мене туть не по- 
треба ! Я маю свои л-Ьта. Для вась бувь 
я добрнм'ь сьіномт), а ви якь мен* пла- 
тите за то ? 

Петро : Такі ? То обоє забирайте ся 
прочь! йди, шукай щастя! Вбдт. нин* я 
тоб'Ь не отець, тьі мен-Ь не смаг. 

Марта : Петре, схамени ся, що кажешь ? 

Петро : Знаю, що кажу, не одур-Ьнь 
еще ! ІДобьі мен'Ь и сл-Ьді» по вась за- 
стить ! Забирайте ся! (с*дав на лав*, тяжко 

вбддьіхае.) 

Ивань : Тату, я йду ! Нехай вамь Гос 
оодь дає найл'Ьнше, щобьісьте не жалу- 
вали того. Я В(:е для вась найл'Ьпшим'ь 
буду снном-ь — а теперь — бувайте 
ЗДОровй. (Бере Анну за руку и вмходят'ь.) 

Марта : (Кидає ся до дверей в-ь крикомт,.) 
Д'Ьти мои ! 

Куртина спадав. 
Конець акту первого* 



Акті» другій. 

Д-їїє ся ві. комбрном'ь, в-ь хатчпн-Ь Йвана. [ Видно 

убожество, пару боднарскихг поправокь и знаря- 

довг. На лаві еидитг Анна и шиє, Нванг^робит-ь 

коло;^бочблки. 

Анна : М щожь "^намь. Йване "дальше 
робити ? 

Ивані) : Богь Отець^не дасть загибати, 
и не погибнемт) ! Дбає Вбнь за воздушнй 
пташата, '^то,и на наст, не забуде! 

Аннаї^Роботн нема, а завтра и хл-Ьба 
не стане. Ой Йване, певно карає насть 
Богь за то, що • безь благословеньства 
твого вбтця^ пбйшли мьі до віЬнця. 

Ивань': Н*, моя Анно, год* було довше 
ждати ! Хотяй крбм'ь церкви не бачили ся 
мьі нігде, а все таки люде стали нась 
обмавляти. Тажь не було иншои ради. 
Противь волЬ отця не зробивь бьі я Н'Ь- 

ЧОГО, що не ПрОТИВИЛО бьі ся МО-ЬЙ СО- 
ВІСТИ. Та туть отець завинивт., а не мьі. 
Прійде хви^я, ЩО и вбнь сибзнае то. 



Анна: Йечувано йіколй, Щобм отеї^Ь 
такь ворогувань на сьіна. 

Иванії : Не робить вбяь того зь себе 
самого ! Майлехь доводить его до всякого 
нещастя. Вьібраіи вбтца цехмайстромь •, 
вбнь гонорує ся тнмь, а властиво рядить 
всЬмь Майлехь. Чую, що все новй жичить 
татови грошіЬ, вь дома господарка вже 
пропала, а вь варстат-Ь челядникь робить, 
що хоче. Ой, зле оно скбнчить ся. 

Анна: Коло нась вже нин* дуже зле, 
и хиба треба намь йти где инде шукати 
хл'Ьба. 

Йвані): Не забувай на небесну Анно 
помочь ! Правда, Майлехь зробивь то, що 
ніякій майстерь не дає мен* роботи, бо 
жидь грозить, що не дасть грошей и не по- 
боргує дерева. Таки конче хоче ся позбути 
мене зь вбтси. Та я не трачу над**. Дали 
добрй люде ось ту капанину, що ю роблю, 
все буде пару грошей на день, два, а не 
буде новои роботи, то ибйду до кам-Ьня; 
на хлібь мусить внстати. А може змило- 
сердить ся Господь Богь и допоможе ; 
пришле доброго чоловіка, що поратуе ? 
Тажь я не хочу милостмн*, хочу роботи, 
хочу честно працювати, щоби ливіень не 
мерти голодомь, не тиняти свіїтомь, не 



27 



проклинати дол-Ь — т^ч не плакати на ае- 
вдячнбсть св-Ьта ! 

Анна: Ньів']^ нема що и варити, хиба 
пбйду где круп-ь зажичу! 

Ивань : Н-Ь Анно! нехай св-Ьтт. не знає 
за нашу біду, нехай не посміхае ся. Про- 
шена страва не накормить нась, л-Ьаше 
голодомь иотерп-Ьти, які» сорому нажити 
ся. Маю пару грошей, купишь хл-Ьба, ш[о- 
бьі для тебе стало, а я щось подумав на 
дальше. 

СЦЕНА II. 

Тй салій, входить Марта : (Анна зриває ся, пбд- 

б*гав до неи, цілує руки, веде до лавн, саджає, 

Марта вбддає ій кошик-ь). 

Анна: Мама прійшли ! Нехай вамт» Богь 
заплатить, що не забуваєте на нась ! 

Марта: А гдежь би я могла забути? 
Одньїхь я вась маю на світіЬ. Принесла 
я тоб-Ь доню трохи кашІЬ и хл-Ьба и груд- 
ку масла. 

Ивань: Яки ви мамо добрй! А що вь 
варстаті чувати ? 

ІУ!арта : Зле синку, дуже зле ! Новий 
той челядникь, якь не пе, то Фушерку 
робить ; тата ц'Ьлий день нема, а Май- 



28 



лехт» то вже ціЬлнй господарь вт» хат*. 
Мало що не ночує у нась ! А тутт. ііода- 
токт» не заилаченнй, вг банку довгії, а 
процента не плаченй, а скблько Майлехови 
винень, то вже не знаю. Ой віщувало 
моє серце, що до злого, оно йде! 

Анна : Мамо^ мамо, а я ніЬ дня, н-Ь су- 
покою вт» ночи не маю. Сов-Ьсть мен-Ь вьі- 
кедув, що все то черезь мене ! 

Марта: Во тн єще дитина, моя Аннс ! 
Хотяй бьі и тебе вт. тбм'ь не було, то 
нещастя не водм-Ьнивт. бьі никто. А такг 
вбдрадою для мене, що бодай Иван>, хо- 
тяй в'ь б-ЬдІі, вг горю, а все має ж-Ьнку, 
яку ему Вогь судивь. (До Иванн.) Що мєв-Ь 
Йване робити? Говорити татови нема що, 
сердить ся, кричить, ба, частЬйше до 
чарки заглядає. Цілий день ходить зь 
тьіми майстрами, они его гонорують, а 
вбнь имь платить, тішить ся, що у Май- 
леха всі «го шанують. Колись на весілю 
кинувь музьїкамь цілого риньского и то 
пожиченого, бо каже, цехмайстровивсгьідь 
менше давати ! 

Ивань : Чувь я про те, чувь, и серце 
мені крає ся на гадку, що буде дальше ! 
Мяйлехь єще нічого не каже, но я бачу, 
що вбнь напосівь ся вась знищити, такь 



29 



як'ь звищив'ь мвогихТ). И то удасть ся 
ему, если тато не виречуть ся того павь- 
ства, то. щобн и десять челядликов-ь ро- 
било, то ве вастарчать на все. Оть бі^да 
и конець. 

Марта: Колись Майлехь наперь ся кон- 
че, щобьі я єму дала гуску. Я ан^Ь слу- 
хати не хочу, та пошваргот'Ьв'ь щось ти- 
хо до батька, а той скрикну вь: «дай!" и 
мусЬла я дати. 

Анна: Йде людска кервавиця, йде вь 
жидбвскй руки, а мьі не ум-Ьвмь ся боро- 
нити ! А Иванови черезь кого не хочуть 
дати роботьі ? Майлехь всему виноватьій! 

Ивань: Гей, гей, милнй Боже, щобьі то 
кблькохь майстрбвь злучило бн ся вь од- 
но, то той самь Майлехь сп'Ьвавь би ду- 
же тоненько ! Та нема у нась єдности, 
нема в-Ьрьі вь себе самьіхь, и тому мьі 
б'Ьднй и закр-Ьпопхвай. (В-ь сЬнях-ь чути ету- 

КОТ-Ь ЧОбОТТ)). 

Анна: Ктось йде до нась. (Пбдходигь 
до дверей). 

СЦЕНА Ш. 

Тй самй — входить Розалія. 
Анна : Гост-Ь до нась, просимь до хатм. 



зо 



РозалІЯ : Я так-ь на хвильку'*лишень, 
подивити ся на васг! Оть'и ві^Марто тут-ь, 
прійшли д-Ьтей вОдв-Ьдити (с"Ьдаб)ЛА Ивант» 
вже майструє славитиД''оспода|Вога ! 

Иваніз : Таке моє майстерство якь и 
ваше, бо обоє не платимо податку, хиба, 
що вьі губою ббльше намозолите ся, якь 
я руками ! 

Розалія : Жартуйте здоровй. Знаєте, 
йшла я тутку, тай поступила до кухарки 
вОдт, жандарибні,. Кажу вам-ь, яка то по- 
гань, ажь гр-Ьх'ь честному чолов-Ькови зь 
нею говорити! Замужь йде за шляхтича! 

Марта : Овт., а то за якого ? 

Розалія : За того, що в-ь горальни во 
ламь печатки вьібиває ! 

Ивань : Добра шляхта, тажь вбиг си- 
д-Ьві» вь криминал* ! 

Розалія ! Ой Йване, вн не знаєте, що 
то гр-Ьхі. людей обмовляти ! Дуже тяжкій 
гр-Ьх-ь ! Тай, якь зачала мен* кухарка на 
вась вбдказувату, а дурннй — каже — 
Ивань, я маю пять сотокь и — каже — 
сукн* маю и зь доброго — каже — я 
роду, тато шевцемь бувь а вбнь взявь 
соб'Ь^ — каже — хлопку, просту... 



аі 



ЙваНЬ (кидав обручь) : Йу, ну, ВЖв до • 
бре, я дальше слухати не хочу бабскихь 
дурниць вашихь и вашои кухарки. 

Анна: А нехай собІЬ я буду и проста 
и дурна, кобьі честна, та не ильоткарка. 

РозалІЯ : Я сама тань кажу, бо то 
гр-Ьх-ь великій. А зновь Маріянна, що не 
казала за вашого чоловіЬка Марто ! Тажь 
вчера — иовідає — чвертбвку пива по- 
ставивь у Майлеха; Марта чоббть не має 
— пов'Ьдала — а Петро жалує Ш спра- 
вити. Тай дуже вась жалувала, повідає, 
що добра жінка, несе до Йвана, що мо- 
же, бо бьі они — нібьі то вьі, Ивань и 
Анна зь голоду померли. А колись були 
крестиньї у Пацака и Петро бувь, и на- 
віють оберка танцювань (встає) кинув-ь на 
скрипку, бо зть музиками було, коруну и 
ставті сп-Ьвати : 

Майсгерь же я майстерь, 
До того цехмайстерь ! 
співаюїи крутить ся, як-ь в-ьтанци, в-ь той хвили 
вбігає вь хату Марко, хапає ю вь половину, кру- 
тить и співає: 

СЦЕНА 1У. 
Тй самй и Марко. 
Марко : А я Рузалія, 

Панна, як-ь лелія ! гонь, гопь, гопг! 



Віі 



Марта: Хлопче, що робить? (Марко ну* 
скаб Розадіго.) 

Розалоя : ТФу, нещасїе аг хлопчиском-ь. 
Не встьідт) тоб*, тн погане якійсь ! 

Марко : Ой встндь, еще якій встьідті, 
та що робити! ^ А вн майстрова ходить 
до хатн, бо челядникь уііивт> ся. Шибку 
збизг, пса скал-Ьчивт» и теїіерь такт> си-Ь- 
вае на Ц'Ьлу ґереґу, що котьі показали ся! 
а жидамь зб^страху пейсьі дубомг^стали, 

Марта: Кара Божа'^з'ь ніякомт.. Ой, бо- 
дай на св-Ьто був-ь не родивт, ся той, кто 
вндумавт» гор'Ьвку. Все зле на св'ЬтіЬ че- 

ь ню ! 



Ивань : Певн^ ! Кобн не горЬвка, то и 
нашй люде не булибьі д-Ьдами. Колись м'Ь- 
щане нашй ходили вь жупанахі, носили 
золотистй пояси, мали*маєтки, все мали, 
а ньін'Ь що маемь ? Одеаь рем-Ьсникь вь 
м-Ьсточку вижити не може, а туть кблька- 
десять шинкбвь єсть, жидн жіють, вь са- 
єтахь ходять, доньки в-Ьнують, мясо *- 
дять 

РозалІЯ : Правда ! говорите якь его- 
мость на ііропов'Ьди. Мбй неббіцикь то 
пинь и ііивь, ажь ся на смерть запивь ! 
А я гор-йвки, ан* до очей не хочу. 



зв 



Марко: Певно, що до очей н*, липень 
до горла. Для кого ви все берете у Шан- 
дли до Флящчинки, га ? 

Розал'я: Не слухайте добрй люде, не 
слухайте ! Разь браламь на крижі, ббльше 
ніколи. Я не такь як-ь другй, що то. . . . 

Марта: (перебиваєм) Бувай здоровий 
Йване, иращай Анно. 

Анна : А зайдіті) мамо завтра. 

Марта: Зайду, діточки, зайду, певно 
зайду. 

РозалІЯ : И я зайду, кобн лишень 
хвильку часу найти. 

Марко : Не шукайте дуже — и за рбкь 
буде чась ! 

(Марта ц РозалІЯ вьіходягь.) 

СЦЕНА У. 

(ІІван'ь, Анна, Марко). 

Ивань : Щожь Марку, берешь ся до 
роботи, чи все тобі пустота вь голові ? 

Анна : Певно жидам-ь козьі полошишь, 
що? 

Марко : Ой майстре, не все пустувати ! 
Які» гляну я на нашь варстать, то ажь 
неразь заплачу. Роботи нема, челядникь 

2 



34 



робить, що хоче, а майстбрь и н6 загля- 
не. А вже той жидиско, то тяки прика- 
зує, ЯКІ» би майстромь бувг. Якось прий- 
шов!» зь майстромь до вась и ч-Ьпае ся 
мене, що я нічого не роблю. А я кажу : 
вамь що до того? у вась терминую, чи 
що? Якь вамь розкричавь ся, ставь ки- 
дати ся, то ажь майстерь мен-Ь давь пару 
клепокь. Чекай жиде, не дарую я тобі 
за мои клепки, колись я тоб-Ь тоту сиву 
бороду ц-Ьлкомь обсмушу ! 

Ивань : Тм Марку уважай на себе, бери 
ся до роботи, бо вийде чась наука а 
нічого не будешь знати ! 

Марко : Не штука робити, коби було 
що ! Оть нин-Ь : роби, якь нема кусня 
дерева, хиба натешу клепокь зь пяного 
челядника. А здали би ся они, бодай Ро- 
заліи до голови повставляти, щоби не 
обмовляла людей ! Позвольте, я за вась 
натягну тотй обруч*, або часу не маю, 
чи що ? (Бере ся до роботи и то скоро.) 



СЦЕНА УІ. 

(Тй самй, входять Романг и Яков-ь.) 

Ивань : Витайте дороги мои, витайте ! 
Сідайте, прошу. 



35 



Романь : Йшли мьі туда, тай зайшли 
до тебе. А що Анно, здорова? 

Анна : Славити Господа Бога, якось 
йде оно ! 

(Романь и Якбв'ь сЬдають на кріслахі., Иван-ь на 
лав-Ь, Анна коло вокна зь шитем-ь, Марко робить.) 

Якбв'ь : Щожь Иваве, роботьі нема ? 

ИваН"Ь : Нема и видао не буде ! За че- 
лядника не приймуть, а майструвати са- 
мому год-Ь. 

Романь : Що то майстерство нинішнє 
варта. Колись, казали мои д'Ьдо, що напій 
майстри возили роботу на десятки миль, 
а вмн* везуть хиба тачками до Майлеха. 

Яковь : Ан-Ь гадки вижити зь ремесла. 
По хатахь б'Ьда, хл-Ьба нема ; на сел-Ь 
людямь стократь л^пше жити. 

Ивань : И все гбрше и гбрше, Дивіть 
на наше м"Ьсточко. На ринку, якь то ка- 
жуть, самй жиди. А перше все то були 
м-ЬщавБСКЙ доми. Мешкали д'Ьдм и тати 
нашй, вь св'Ьтлицяхь, мали варстати, ро- 
били. А жидокь щасливай бувь, якь зь 
заду винайнявь кбмнатку ; вь три каблу- 
ки гнувь ся передь м'Ьщаниномь — го- 
сподаремь. Стали жиди пожичати грош-Ь 
м'Ьщанамь, а мііщане стали забувати на 
роботу, а памятали ва Фляшку, жидь си- 

2* 



36 



д-Ьвь тихо, интабулював'ь ся на хату, за 
проценті, замешкувань передау часть 
дому, а м'Ьщанива охань вь кбмвату водь 
заду а потомі» викидавь ц'Ьлкомь, а самь 
бравь хату на себе. Поволи забрали ц-Ьле 
м-Ьсточко, взяли вь руки ремесло, еще 
см-^яли ся, що ми самй о то просили ! 

ЯкОві : Свята правда ! ІІередше були 
всюда м-Ьщане вь почитаню, а енв-Ь ни- 
кто о нихь не питає, леда кто називає 
«іхь жидбвскими наймитами, а б'Ьда коли- 
ше ихь д'Ьти. 

Ивань : Та якь не має б-Ьда бути, ко- 
ли и холодай и голоднй хочемь -Ьсти и 
пити, а за роботу не дбаемь. Кблько то 
нашихь ц'Ьлий день ходить по мІїст'Ь зь 
заложеними руками — Богу чась кра- 
дуть ! 

Анна : Вже оно хиба инакше не буде ! 

Ивань : Чому не буде ? Ніколи на ничо 
не єсть запбзво ! Лишень зь Богомь, а 
дасть ся все зробити. 

Романь : Коби то знати, що перело- 
мить Майзехову силу ! 

Якові> : Чому би н* ? Якь би нась 
назбирало ся ббльше, то би все ся удало, 
а одень, два, що зроблять? 



37 



Ивань : По мо-Ьй гадц* двохт», трехь 
то вже сила, те и яка ! Буде Майлехт. 
ворогувати, мм роб'Ьм'ь своє, а побачить 
четвертий, що обходимг ся безь Майлеха, 
и соб'Ь до насг пристане. І1( бачутт. другй, 
добре желаючй намг люде, що мьі тру- 
димт> ся, то и они поможутт), дорадять. 

Романі) : Видишь Йване, я и Яковг 
мьі бьі готовй були щось зачинати, та 
твбй отець цехмайстерь, еще на тебе 
лихій, може все попсувати ! 

Иван"Ь : А чи вм безь меае ве оббйде- 

те ся ? Я и такь б^дакь, до спблки не 

внесу н-Ьчого, а пораду дамь вамь охо- 
тно ! 

Як6в"Ь: Якій тм чесанй Йване! Но 
безь тебе, безь ТВ06И голови ми не на- 
чнемь н-Ьчого ! И такь треба то розду- 
мати, нарадити ся, щобьі на зле не внй- 
шло ! 



СЦЕНА УИ. 

(Тй сами, входить Майлех-ь вь шапц'Ь, палиця 
подь пахою.) 

Манлехі» : Добрий день, Йване, якь 
ся маєте ? 



38 



Йвані : Добре. Та прошу вась, скинь- 
те шапку и ье тнкайте мен-Ь, бо разомь 
мьі гусей не пасли. 

МаЙ/іеХЬ : (Скидав шапку.) Ой вай, яке 
вм гонорае, я у вашого тате вь шапк* 
сиджу, бо мене голова ломитт», а вьі таке 
молоде.... Ну, ну, най буде и такг. 

Изань: Щожь вьі мев* скажете но- 
вого ? 

Майуіехь .* Зайд'Ьт'ь вьі до мене, бо я 
маю до васт> дуже деликатньїй гєшєфть, 
самь цимесь для вась ! 

Ивань : Ходити до васть не маю часу 
и охотн — а маєте що казати, то ка- 
жуть туть голосно ! 

Маніївхі) : Ой вай, я не хочу, щоби 
всЬ чули то, я маю до вась д'Ьло ! 

Романь : То ми зь Яковомь вийдемо ! 

Ивань: Н-Ь, сид-Вть ! Я не маю н-Ья- 
кихг тайн-ь, хоче, най говорить, а н*, 
то н-Ь ! 

МаЙлеХЬ : Ну, я скажу, Сс-Ьдав на лав-Ь) 
лишень сяду, бо я старий, ноги мен-Ь бо- 
лять ! Я Йване вась знаю вбдь мале ди- 
тине, я вась такь люблю, ой вай, такь 
люблю. . . . 



39 



Марко : (перебивав). Які. псм д-Ьда ! 

Майлехії : Тихо, ти иаскудникт», чого 
тн ве идешь до дому ? Я Йване, хочу 
вамь зробити добре. Тутки пару миль 
зт. вбдти, то недалеко, вь горальни треба 
боднаря. Я заразь задумавт» на вась и 
прийшовт» вамь сказати, я напишу пись- 
мо до тамтой вірникь, а вн ид-Ьтт», таки 
заразь ид-Ьтт», там-ь вамь буде якь вь 
веб-Ь ! Ну, подякуйте мев-Ь за то ! 

Ивань : Заразь подякую ! Слухайте 
Майлехь ! Я знаю що вн и другй дали 
ба много, щобн мене внгрьізти зь вбтси. 
Вн боите ся моеи гадки, іцобн не завя- 
зати спблки. А дотого, хиба я не бачу, 
до чого оно йде ? Ви хочете зь торбами 
пустити мого отця, може не такь ? Та я 
вамь все на перепон-Ь. Но знайте (поважно): 
Скорше голодомь туть погибну, а не рушу 
ся зь м-Ьсця. Буду конань, а кликати бу- 
ду : „гей люде, ратуйте ся, спасайте вбдь 
Майлеха и ему подббнихь !" Розум'Ьете ! 

МайлвХ"Ь : Ой вай, що вамь прійде зь 
того ? Ви тутешннхь людей не збунтуєте, 
бо они робити не хочуть, они хочуть ма- 
ти легко грошіЬ и конець. Або Майлехь 
ихь кличе до себе ? Якь би они робили, 
не видавали надь стань, тоби и безь 
Майлеха оббйшли ся ! 



40 



Иван1> (до Ромаяа и Йкобй :) ^уете *? ОТТ» 
забувг ся пант. Майлехг и разь сказавт» 
святу правду. Кто трудит'ь ся и жіє м-Ьр- 
но, той оббйде ся безт* Майлеха 1 

МаЙУіехь : Ну такь ! я добрьій, якь 
кто прийде до мене, то я поможу, чому 
н*, я и вамь хочу помочи, я на початокт» 
пожичу вамг, Йване десятку, вьі "Ьдьте 
лишень ! І 

Ивань: Дякую за вашу доброту! Я 
волю зачекати, ажь .... 

Марко (перебивав:) Майлеха вмнесуть на 
окописко ! 

МаЙлехЬ (до Марка :) Що ТО єсть, тьі 
гуяцвоть тьі ! 

Ивань : (корчитт,) ажь вьі пересв'Ьдчите 
ся, що єще не ц-Ьлкомь пропала сила мі- 
щаньства, п^о не зовсемг пбддало ся оно 
пбд-ь вашу,власть, що оно двигне ся, и 
що Майлехи спбзнають, що не они туть 
панами, а ми 



Майлехь: (встав) Ну, закимт. то буде, 
то вьі премудре зт. голоду умрете. Я 
вам-ь то кажу, я Майлехт», я вамт, '^буду 
научити, я все знаю, я . . . . (йде до дверей.) 

Марко: Чекайте, я вамг вбдчиню ; 

(подходить, вбдчиняв^^ двери,^ МаЙлех-ь] виходить 



41 



Марко подстаслае ему ногу, Майлех-ь падає на 
поро8-Ь. вриває оя и вьібігае, Марко вертає до 
роботи ) 

Марко : Оть має за мою клепку ! 

Якбв'Ь : Видишь Романе, вема що на- 
гьдувати ся. Учить нась жидь розуму, 
подякуймо за науку. 

Романь : Певво що такг. Я готовий 
нехай буде, що хоче, а таки разомг, якь 
буде нась трехь, то не дамо ся. 

Анна: Господь Богь допоможе, а прав- 
да побіідить. 

Ивань : Га, що правда, то прийде ся 
намь не одну тяжку перебути хвилю. Но 
кто не умЬе поборити перепонь, ве варть, 
що жіе на СЕ-Ьт-Ь. Найл-Ьпте смакує хлЬбь, 
придбаний вь пот'Ь чола. Не забуваймо 
на то! 

СЦЕВА УІІІ. 

(Входить на передт. Семенг, по німг Петро, ва 
ними Майдехі)). 

Ивань : Отець, чи може бути ? 

Петро: Жадень отець! Мен-Ь, яко цех- 
майстрови донесли, що туть робить ся 
фупіерка, що я бачу власними очима. До 
того тн вбдмовивь МЄНІ& хлоиця и даєшь 



42 



ему у себе роботу. Поліцай, того хлопця 
завед'Ьт'ь до уряду громадского, а началь- 
ник-ь замкне его. А тото все начине забе- 
ріть и роботу такожь. Я цехмайстер'ь на- 
казую тое ! 

Романь: Пане цехмайстерь, тажь то 
вашь емнь! 

Петро : Мене не сьінг внбравг, а ц-Ь- 
лнй цехі». Я енна не маю. За недозволену 
роботу староство замкне его. 

Майлехт»: Ну, а що Йване, кто му- 
др-Ьйіііе, Майлех-ь, чи тьі ? 

Петро: Чогожь Семене стоишь? 

Семень : Мельдую послушно, бо нема 
где сЬсти ! 

Петро : Дурний ти, бери начине и 
хлопця. 

Марко : Ого, нема дурниха ! [тручав Се- 
мена, дав пштичка вь нбсь Майлехови и вибігав 
ва двер*]. 

ИваНЬ : (виступав на перед-ь) Отче, чи ВЬІ 
вже не маєте милоеердія и надь дитиною 
своєю ? Чи жид-ь вамь милійшій водь вла- 
саои крови? Згадайте на Бога! 

Петро : Ти мен-Ь не ішскуй, бо я цех- 
майстерь и есмь туть вт» урядованю! 



43 



Дальше Семене ! (Семен-ь хоче брати начине, но 
Якбвг стає межи ним-ь а начинемі). 

Яндві) : Пане цехмайстерг, то начине 
моє, та робота моя. Я майстерь а Ивавь 
вбдь той хвили мой вспбльникг. Мого на- 
чиня брати не дамь, розум-І&єте ! 

Майлехь (до сцени): А шварцйюрь на 
него! 

Петро (вміішаньїа): Такт. ? Побачимь, що 
на то скаже староство! 

Яковь : То меа-Ь байдуже, та уважайте, 
щобьі судь не сказавь вам-ь, що грабити 
и вам-ь не всегда вольно. А коли вьі туть, 
то я вамт» кажу, що кблькохь нась завя- 
зало спблку на роботу и Ивань до нев 
належить. 

Петро: Добре — ход-Ьмь дальше! (хоче 
йти, Пванг хватає его руку). 

Иванії : Отче, ве лишайте вь гн'Ьв'Ь той 
хатьі, яжь ваша дитина ! 

Петро (обертає ся до него и внрьівав руку): 
Я не маю дитиньї. Моя дитина супроти- 
вила ся моєй воли, и я при смерти не про- 
щу ІЙ того ! (виходить, за ним-ь Майлехг). 



44 



СЦЕНА IX. 

[Тй самй бсзг Петра, Майлеха и Марка). 

Семіень : А теиер-ь вже я ціЬлкомь дур- 
Бнй, ве знаю що брати, хиба возьму ноги 
за поясь, тай пбйду до Майлеха! [вмходит-ь]. 

СЦЕНА X. 

[Тй самЛ без-ь Семева]. 

Анна: Боже, Боже, в'Ьчне прокляте отця 
наді, нами, то страшне ! 

Ивань: Анно, уповай на Пречисту, Оеа 
нась ве оставить ! 

Якбвь : Йване! Я вбдстуїіаю свбй вар- 
статт». Вчера при под'Ьл'Ь доставь я пять 
соток-ь и грош-Ь тй даю см^ло и певно до 
нашои сиблки. 

Романі) : А я лучу ся зь вами и по- 
можу, чимт. буду мбг-ь. Ивант» най орудує 
а ми за его пойдемт» радою. 

Ивань : Коли така воля Божа, то згода. 
А я присягаю вам-ь, піо скорше душу по- 
ложу, як-ь дамт» пропасти одному грошеви 
[иодаютг соб* руки]. 

Анна: Слава, слава будь Богу! 



45 



Ивані»: Будемь трудити ся, над-Ьяти 
ся на Бога, и правда вже буде горою. 

С п -Ь в -ь. 

Ивань, Анна, Романг, Яков-ь [на арію : где вгода 
в-ь родин*]. 

Где праця всіх'ь лу^ит'ь, роздору где нема, 

Тамь горе минає и гибае злоби тьма, 

Любови, в'І^рьі, згоди, обильвд певно плодьі, 

Труженники зберуть! 

(2 разн\ 

Куртина спадав. 
Конец-ь акту второго. 

Акт-ь третій. 

Сцена та сама, що вь актІЬ першбігь. МарЕо си- 
дить на малом-ь стбдьчику и теребихг бульбу вь 
кошика вь горнецт.. 

Марко : Вчера бульба, нив* бульба, а 
завтра, то вже и бульби не стане. Злодій 
жидь, добре привчивт» майстра. Та май- 
стерт», якь майстерт., а майстровои мен* 
шкода. Виплакала она вже свои очи; те- 
перь и слезь бЬдьте не має. Передше 



46 



бувало, то майстрова несла до Анеьі, що 
могла. Теперь Анеа неразг загляне и при- 
несе, що може. Ой не знаю я, чи довго 
оно еще буде того. Варстать оорожньїй, 
роботи нема, челядникі. приблуда закравь 
що мбгь зь начиня и пбшов-ь вь св-Ьті, 
а ти Марку м-Ьсто обруч-Ь набивати, те- 
реби бульбочку. Пойшов-ь бьі я до май- 
стра Йвана, — тамь то разь, двайцять 
спбльникбвь разомь матеріялт. спроваджу- 
ють, зь жида сміють ся. Та жаль мен-Ь 
кидати майстровои, она сама б'Ьдеа ; н* 
водм кому принести, н-Ь дровь нарубати, 
гей, гей, б-Ьда тай тблько! 



СЦЕНА II. 

[входить Ровалія и Марко.] 

Марко : Диви, гостеньки йдуть, та еще 
и дорогенькй! 

Розалія : Майстровои нема? 

Марко : Нема, дбзнала ся, що вн до 
нась йдете, тай ут-Ькла, щобьі гр'Ьха не 
бачити. 

Розалія : Встндь, Марку, таке говорити, 
ти знаешь, що я смирна, божа ж'Ьнка. 



47 



Марно : Знаю, знаю, сбмі миль зь пе- 
кла родомт,. Ба, кобьі ви знали, що ся у 
нась стало ! 

Розалія [присуває ся на пальцяхі] : Госпо- 
ди, пдо такого ? 

Марко . Е в^у вьі бьі єп;в кому сказали. 

РозаУІІЯ : (складає пальц-Ь рук-ь на хресгь и 
ц-ьлуе пх-ь) Оть крестомг ся божу, що аві 
словечкомь не скажу! Скажи Марку, що 
туть було ! 

Марко : Е, за дурно казати, немудра 
р-Ьчь ! 

.Розалія: Мбй Марку, знаешь, я б-Ьдва 
вдовиця; сама н-Ьчого не маю, оть то, що 
добрй люде дадуть — то ось тобі край- 
царь [шукає] маешь, скажи? 

Марко: Що крайцарь? и два буде 
мало ! Або я дитина, щобьімь крайцарь 
брань, я хлопь, на тютюнь давайте, а н-Ь, 
то не скажу [теребить дальше бульбу]. 

Розалія : Мбй солодкій, мбй добрий, а 
гдежь менІЬ на тютюнь звайти ? 

Марко : Давайте то, що наготовили до 
Шандл-Ь на горівку, вьістане для мене, 
вще и для вась ся лишить. А такои но- 
вини єщесьте не чули. 



48 



Розалія : Саравд'Ь таке ц-Ькаве ? 

Марко : Ба! и жандарми будуть за те 
знати ! 

Розалія : И жандармьі ? Господи ! Ма- 
€шь, маешь Марку на тютюні», послідне 
даю — а скажи меа*! [дав грош*]. 

Марко : А не скажете в'Ькому ? 

Роза/іія : Тажь я закляла ся. 

Марко [приступав до неи и таинственно го- 
ворить] : Побивт», страхт» побив-ь ! 

Розалія [так'ь само таинственно] : Кто ? 

Марко : Майстерь. На передь молотомь, 
а потбмь сокирою, якь ставг бити, ажь 
лячно було, ажь волосе дубомь стало ! 

Розалія : А гдежь єна ? лежить ? 

Марко : Вже ю взяли ! 

Розалія : и&тїл небесна ! Взяли ? а я 
н'Ьчого не знала. А где взяли ? 

Марко : До жандармові. 

Розалія : Певно до м-Ьста, до шпиталю 
иовезуть. 

Марко : НіЬ, до оивнйцЬ дали. 

Розалія : Що, єще заперли ? А щожь 
она тамь зробить ? А то звірь, власну 
жінку такт» цобити ? 



49 



Марко : Кго побив-ь жіЬнку ? 

Розалія : А твбй майстерг; див-Ьтт» хло- 
пчиска, самь казавт, и еіце антає ! 

Марко : Та бо вьі дурне кажете ! Та 
гдежь майстрову иобиві. майстерь ! 

Розалія : То Аану такь набивь ? 

Марко: Та где Аану ! 

Роза/іІЯ : Ну, то когожь ? 

Марко (кричптг ей до уха): Бочку на ка- 
пусту для жандармбвг побивь майстерт» 
и то еще тамтого року ! 

РозаХІЯ (возносит'ь руки до горьі : А Богь 
би тебе покарань шибенику ! Вбддай гро- 
ші, заразь мен-Ь вбддай ! 

Марко: Нема дурньїхь ! На горіЬвку 
вамь стане еще. 

РозалІЯ : Та я тоб-Ь голову побю ! (хоче 
хватити єго, Марко сміючи ся об-Ьгає до кола сце- 
ни, Розалія за нимі»). 

СЦЕНА ПГ. 

(Середь того входить Семен-ь). 
Семень : А то ЩО такого ? 

Розалія: Скривдивь мене, страшно скрив 
див-ь ! 



60 



Марко : Не слухайте ! Наперла ся Ро- 
залія конче, шобн я женив'ь ся зь нею, а 
я и думки не маю. 

Розалія : Чекай, нехай но я розкажу 
майстрови, а буде тобЬ, буде ! Дивіть, 

ообивт» мслоткомг, а потомг сокирою 

є, може оно и правда (виходит-ь). 



СЦЕНА 1У. 

[Марко с*даб до бульби, Семень, по хвили Марта). 
Семень : Гей, хлопче, майстерь где ? 

Марко : Не знаю, тутки майстра вема. 
Єсть лишень цехмайстерь, 

Семень: А цехмайстерь где? 

IV; арко: Тамь, зь вбдки вьі йдете, вь 
шинку ! 

Семень : Ба, вт» шинку, а в-ь котрбм-ь? 

Марко: Иц-Ьть, запьітайте єго ! 

Марта(входигь) : Що ти Марку не робить; 
напала мене Розалія и жалує ся на тебе. 
Мало мен'Ь журби, мало клопоту, еще и 
ти причинюешь! А ви Семене що скажете? 

Семень : Мельдую послушно пан* цех- 
майстрова, и;обисьте сказали паау цех- 
майстрови, що иань бурмистерь казавт» 



51 



сказати пан* цехмайстровой, щобн ска- 
зала паву цехмайстрови, щоби пааь цех- 
майстер-ь прийшовь до пана бурмістра. 

Марта: Добре, добре. 

Марко : Чекайте Семене : замельдуйте 
пану бурмістрови, що пан'Ь цехмайстрова 
сказала сказати, що пана цехмайстра нема 
дома. Розум-Ьєте ? 

Семені»: Розум-Ью (вьіходип,). 

СЦЕНА У. 

[Марта, Марко]. 

Марко *. Вьі майстрова не гн-Ьвайте ся 
за Розалію, я нарокомь хот-Ьв-ь, щобьі она 
винесла ся и не морочила вамь голови. 
Куда вамь слухати єи дурниць ! 

Марта: Знаю я, що ти Марку добрий 
хлопець. А журба моя здав ся вже до 
кбнця йде; Богь умилосердить ся и возьме 
мене зь того св'Ьта [стирає слезн]. 

Марко [до сцени] : Ого, ЩОСЬ зле! пбйду, 
дамь знати Иванови ! [голосно] Не плачте 
майстрова, не побивайте ся. Оть а нате- 
ребивь бульби, а теперь води принесу. 

Марта : ^І,обре Марку, роби, що хочешь ! 
(Марко бере кошикг, горнедг, стбльчик'ь и внхо- 
дит-ь]. 



52 



СЦЕНА У1. 

[Марта сама]. 

Господи Боже, и Тьї Пречистая ДіЬво 
Мати ! Не дайте меніЬ гляд'Ьти на мо8 го- 
ре, на мою нужду. Три роки минав водт. 
xвV1Л'Ь, коли жидь встуїіивь вт» тую хату, 
и нин-Ь непіасте наше довершило ся. Вбнь 
внгналь Ивапа зь хатн, а ньівЬ, завтра 
вьіжене и нас'ь. Були три кусники поля, 
минули ся, варстать минувь ся — лишили 
ся довги и ліцитація, яка жде нзсь кож- 
дои години. Оть на чимь кОнчить ся цех- 
майстерство. Чуло тоє моє серце, вид-Ьли 
то мои очи — плакала я, ридала, молила, 
по рукахт» ц-Ьловала — ве зворушило ся 
серце мого чолов-Ька — не помогло ні- 
чого... А теперь — теаерь вже за поздно. 

СЦЕНА УИ. 

(входить Анна — Марта). 

Марта: Анночко, добре, щось заб-бгла 
тут-ь ! 

Анна [ціілуе ю т, руку] : Витайтв мамо, 
а тата нема ? 

Марта: Нема — якь звичайно! Та, 
хотяй бьі и прийшов^, то не ббй ся, вже 
вонь тобЬ злого не скаже слова. Вбдь 



63 



трехь вед'Ьль яешій ставь зь него чоло- 
в'Ькь, слова ве говорить, опре голову на 
руки и сидить мовчки, ночами плаче, бою 
ся я за него. 

Анна : А що вь судіЬ вамь сказали ? 

Марта: Вь суд* я не була, бо адво- 
ката сказавь мев-Ь, що вже нІЬчо не по- 
може, або сплатити чотири сотки, або 
хату и городь зліцитують. Нема вже вія- 
кои ради. 

Анна: Ивань ажь водь розуму вбдхо- 
дить, руки ломить, і такь ему жаль тата. 
Та щожь, у нась ледво сотка ц%ла зло- 
жена — трудно, за три роки год-Ь було 
зложити ббльше. а до того сидячи вь ко- 
мбрабмь. 

Марта : Роботу славити Господа маєте? 

Анна: И переробити ю трудно. Ивань 
мусить часто Ііхати за товаромь для спблки, 
чась тратить ся, та вбнь каже, що єще 
два роки, а тогдьі вге водббє ся и поста- 
вимь свою хату ! 

Марта: Правда, бо тота, котра по 
слушности належить до вась, где ви обоє 
виховали ся и зросли, тота перейде вь 
руки жида. 



54 



Анна : Тожь мн з-ь Инаномь обдумали 
такг : Коли бьі хату Майлех-ь забравт», то 
гдежь вамь шукати чужого кута ? Яай- 
л-Ьпше, щоби тато и вьі мамо замешкали 
у нась, Ивань принайме другу часть хатьі, 
прийме челядника, возьме Марка — и ста- 
не З'ь татом'ь робити на спблку. 

Марта *. Кобьі то Духт» святнй всту- 
пивт» до Петрового серця ! Я ночами молю 
ся о те, я посл-Ьдинй крайцарь б-Ьдньїмь 
давала — доки мала, крестомт» я лежала, 
бо бачу, що за єго тяжкосердіб такт» силь- 
но нась Борь карає. 

Анна : А мн бм вась шанували, на ру- 
кахь носили, неба прихилили. Не гнівайте 
ся, та може вамь треба, ось мені остала 
ся корона, возьм-Ьть, а колись вбддасьте. 

Марта [бере] : Вбдь рбдннхь дітей вже 
теперь милостиню беру! 

Анна: Що ви мамо говорите! Та гдежь 
то милостиня ? А ви якь нась ратували, 
якь намь помагали, що ? Но треба мені 
утікати, бо тамь дитина плаче, а Ивань 
ибйшовь до Романа и Якова, якусь раду 
радять. 

Марта : Чекай Анно, я пбдведу тебе 
кусникь, поспитаю, чи не бачивь кто батька, 
бо вже присилали за нимь (вьіходят'ь, похви- 
ли входить Петро). 



55 



СЦЕНА УИІ. 



Петро : (сильно постарІЬв'ь ся, на лици блі- 
дни, похиленьїй) Нема н-Ького ! Вже не то 
людей, а власаон бою ся жІЬнки ! вь очи 
не см-Ью -Ьй глянути ! занапастивь я все : 
поле, варстать, хату, — лишає ся — 
торба. Якії пявка виссав-ь меае Майлехь, 
вищили другй, цехмайстромії Базьівали и 
на Д'Ьда звели, (розглядає ся, потбм-ь сідає) 
Хата, моя хата !... Ту я родивь ся, ту 
покбйньїй отецт» и мати жили... Ту родив-ь 
ся мбй Ивавь ! Ньін-Ь вбаь зачинає бути 
иершимь, а я, я и енна вбдтрутивь вбдь 
себе. Сов-Ьсть не дає суаокою ; отець 
ворогувавь ва власну дитину, по судах-ь 
ю волочив-ь. Неразь щось тягне мене 
тамь до него ; се моя кровь, тамь вну- 
чокь, котрого я не бачивь єще ! та нин* 
за пбздно, сказали би люде, що голодь 
и холод-ь гонить мене до сьіна.... Б-Ьдва 
ж'Ьнка ! Не слухань я еи, цехмайстровавь 
и не вид'Ьвь, якь плаче она... (опирає голову 
на долони.) Прийшло каяне, та за пбзно. 
(плаче тихо). 

СЦЕНА IX. 

Марта : (Входить тихенько, стає вг порозі, 
обтирає собі слези, пбдходитг до Петра, кладе 
єму руку на голову и тихенько каже), Петре ! 



66 



Петро : (Подносит-ь голову). То тьі Марто ? 
Я... здр'Ьмвув'ь ся трохи. 

Марта : (С-ьдав коло него). Петре, зваю я, 
що дуже болитті тебе серце, знаю я, ина- 
кше не була бьі твоєю ж-Ьякою ! 

Петро: Марто, не говори такь! бо 
серце тото цукне зг болю ! Запроііастивь 
я твою долю, прогн'Ьвав'ь Нога, нин-Ь уже 
все проиало. Майлехг ліцитуе — на про- 
дажь зь вбльнои руки куаця нема, бо 
жидьі не допустятт», боять ся Майлеха. И 
позавтра мн осганемь безь даху. 

Марта: Господи, вже позавтра ? (плаче, 
хвиля мовчаня). 

Петро: Виноватьій я, дуже виноватий ! 
Тьі Марто пбйдешь на чась до сестри, 
а я пойду шукати роботи. Не богато 
ей найде ся для старого, та все л-Ьпше 
ЯКІ. просити милостині, або голодомт» 
мерти. 

Марта : Я би мала на старости л'Ьт'ь 
тебе кинути ? Ніколи ! Прожили ми вікт» 
разомт., разомь и умираймо! Петре, а ди- 
тина наша, нашь Иванг, ти забуві» на 
него ? 

Петро : Не згадуй того, Марто ! Бачу 
я, що злемт» зробив-ь, та и вбнь согрі- 
шивь гордостею и непокорливостею. Мбгт» 



57 



пождати, н6 жени'Гй Сй ббзт» блйгословевь- 
ства. Всежь я отець.... 

Марта : Може и зле зробивг, та за то, 
іцобьі тьі знав-ь, які. вбаь терпить тяжко ; 
ночами не спить, думає, якь намь помочи. 

Петро: Кобьі не вбнь, не єго спблка, 
я бувь бьі єще найшовь ратунокь. Вбвь 
вбднявь Майлехови половину зарббку, 
черезь що жидь и напосЬвь ся на мене. 
На що €му той саблки ? 

Марта : Колижь ти, що зь нимь трима- 
ють, хвалять собіЬ и добрий мають за- 
робокь. 

Петро : Правда твоя, я самь бачу, що 
Ивань розумний, що спблка діЬло добре, 
но вбнь знавь, п^о спблкою зробить до- 
бре другимь, а пакбсть рбдному отцеви. 

Марта: Видишь, Ивань и Анна ради 
би намь неба прихилити. Оть, коли Гос- 
подь зснлає на нась нещастє, нехай згода 
стане межи нами : Ивань радь, щоби ми 
перенесли ся до него. НіЬ, не ва ласкавий 
хл'Ьбь, а на спблку зь нимь до роботи ! 

Петро : Н* Марто ! Я вбдь сорома и 
ганьби запавь би ся вь землю. Скажи 
ему, що я не маю жалю до него, що я 
жалую, що каю ся, бо занапастивь я до- 
бро, яке ему належало ся, — нехай мені 



58 



простить — та бачити ся зь нимь не можу. 
ВбнТ) самь не схояе соромити мене. 

ІУІарта : Петре, тамь у Йвана вь ко- 
ЛНСЦІ1 хлопчикь, вже ручки иростягає, 
кличе : пДЯДЯ !" (Петро закриває лице руками). 

(Марко легко вбдчиняє двер* и переходити) черев-ь 
сцену на другу еи сторону). 

Петро: Жено, скажи имт. вйдь мене, 
нехай Вогь благоловить ихь, и Ивава и 
Анну и маленького мого... (вибухав плачем-ь, 
Марта засдонюб лице запаскою). 

СЦЕНА X. 

(На пороз-Ь стоит-ь Майлехт,, глядить на нихг, 
гласкав бороду, крутить головою.) 

МаЙУіехь : Ну, Петро, якь буде ? (йде 
на середину, с*дае на кр-Ьсло, Марта вбдсувае ся 
водь Петра, той отирае незнатно очи). 

** Петро : Зь чимь якь буде ? 

Майлехь: Н-Ьероку : оно не знає зь 
чимь ! Позавтра ліцитація ! 

Петро : Майлехь, чи вьі маєте Бога ві 

серци ? 

Майлехь : Бога вь серци то я маю, а 
вт» рукахь маю наказь ліцитаційньїй на 
вась — и конецт. ! 



59 



Петро : Що я вамт» злого зробивь, чимь 
докучивь, чи ве послухав'ь коли ? 

Майлехі) : И я не роблю вамь ничь 
злого ! Які, Майлехь грош^ дававь, и да- 
вав-ь и еще разь давь, то бувь золотий 
Майлехь, и якь хоче назадь, то вже 
зльїй ? Ай вай; яке вьі ц'І^каве ! 

Марта : Бодай ніЬкто но бувь бачивь 
тьіхь грошей. 

Майлехт» : А я просило ся давати ? 

Марта: Ой чи разь ! 

Петро : А кто самь приносивь до хатн, 
кто лазивь за мною. Вьі напосЬли ся на 
мене, забрали поле, а теперь зь торбами 
пускаєте ! 

Майлехь : Що то таке дурне слово ! 
Я вась ае пускаю зь торбами. Вм запла- 
т-Ьть, то я соб* ибйду. Я вамь буду ка- 
зати ц-Ьле правда : Якь хлоііови подобав 
ся вь л'Ьс'Ь дерево, то вбвь собіЬ м'Ьркуе : 
на що я маю йти до пана, просити, пла- 
тити, бути стратньїй, „я соб-Ь самь возь- 
му." А я не хлопь, я жидь, я маю свбй 
говбрь. Мен'Ь ваше хате дуже ся подо- 
бало. Я знавь, що ви не схочете прода- 
ти, а якь би продавали, на що мен-Ь да- 
вати пару сотки ббльше, то я такь ро- 
било, щоби таньше дбстати. Ну, що єсгь ? 



60 



Петро: То тьі нехресте еще см-Ьешь 
ся, еіце вт. очи каї^ешь, щось знищивь 
меве нарочно. 

й/!а"лвХ*Ь : Кожднй дбає о свбй инте- 
ресь. Ваше сьін'ь забрало мен'Ь половину 
майстрбвь, а я забираю вамт> хате ! Такь 
сь'І^Т'ь платить ; я на вась не маю жаль ! 

Петро : Майлехг, спамятай ся ! Мьі 
жили разомь тблько л-бть, разомь ган- 
длювали ! Май милосердіб, почекай, пожди 
трохи, хата не утече — я знайду купця 
з-ь вольнои руки, вбддамь тобіЬ и бодай 
лишить ся мен'Ь на похороні ! 

Майлехь : Яке тьі Петро старе и дур- 
не ! Я соб'Ь голову сушило, якт» то хате 
дбстати в-ь руки, я мусЬло за тобою бі- 
гати, цехмайстромь робити, кланяти ся 
тобі, а теперт» Майлехь має самь себе 
дурнемь робити ? Я тоб*, Петро, дамь 
л-бишій интересь. Нехай твбй Ивань роз- 
вяже спблку, нехай вьінесе ся зь вбдси, 
я ему м-Ьсие найду, то я тоб* позволю 
мешкати тутки за дурно єще пару роки, 
я тоб'Ь бще дамг на варстать, тьі Петро, 
будешь еще паит..... 

Марта: Н* Майлехт., не дбждегаь тьі 

того ! 



61 



Петро : Такг, не дбждешь тн того ! 
Радше пбйду я з-ь торбами, а не буду 
просити Йвана, щобьі вбвь запродавь вт. 
твои руки тнхь, котрй ему завіірили. 
Знищивт» тн мене, оцнганив-ь, якь оцнга- 
вивь мзого м'Ьщань, та Богь тебе пока- 
рає за нашу кривду. 

Майлехі) : Ой вай, мамені ! М-Ьщане, 
міщане, яки меніо м-Ьщане, зь голоду пу- 
хне, а оно м-Ьщане ! А кто до кого л-Ьзе, 
жидг до м-Ьіцане, чи м-Ьщане до жида ? 
Кто жида просить : пожичь, пожичь, на 
забавке, бо пань міЬщанинь "Ьсти не має 
що, а м-Ьдт. хоче пити ? Кто пожичить, 
а не вбддасть ? Жидь ? в-Ь ! м-Ьщанинь. 
Майте вьі жидбвскій розумь, то не бу- 
дете йти зь торбами ! Диви, твбй Ивань, 
оно не пє, єму ся гонору не хоче, оно ко- 
лись буде пань ! Тм мен-Ь кажешь, що я 
цигань, а тьі кто ? Тьі оббкрало власне 
дитиве, тн перецайхмайстровало его ма- 
єтна, йди до него теперь по хл-Ьбь. 

Петро (тяжко до сценн) : Боже, той жидь 
правду каже, (голосно). Пбйду, щобнсь 
знань, що пбйду, покаю ся передь ц*- 
лнмь мЬщаньствомь, скажу : зле я робивь, 
(Середь того Марко хильцемь нч пальцахг пере- 
ходигь до дверей : на середин-Ь сценьї каже :) 
Теперь пора (и виходнгь, а Петро говорить даль- 



6: 



ше) то вьї рахуйте ся, бо Майлехи збу- 
дять нась живцем-ь ! 

Майлехі»: Овва, оно мен-Ь великій 
страхг. Ид'Ьт'ь, кажуть, а я буду вг ваше 
хате ґуґель "Ьсти, а тьі Петро, тьі м-Ьща- 
винь, будешь мені воду носило. 

Мапта: (Зриває ся). Слухай жиде, прим- 
кни соб-Ь губу, бо у мене єіце єсть ко- 
черга. 

Майлехь : Диви, диви, яке цімесь ! М- 
д'Ьть на скаргу до Йвана — оно вже на- 
ставило ся, Ивант. жде на вась. 

СЦЕНА XI. 

[Ивавг стає на пороз*, коли Майлехт, зачинає 

говорити слова: „диви, диви!" Романі,, Якбв-ь, по 

хвили Анна и Марко.] 

Ивань : Ш пане Майлехт> ; Ивань не 
жде, а сам-ь ту приходить (подюдить до Пе- 
тра, ці5луб 6Г0 в-ь руку). Тату, досьіт-ь вашои 
муки, вм зле рабили, та натерпііли ся до- 
сить ! Прост-Ьть мен*, если я вась зьоби- 
дивь, та я за вась вь огоаь готовь йти ! 

Петро : Иваае, чи то справді^ тьі ? 
пбдносить руку и протирав очи). 

Ивань: Я тату! (до Майлеха) Пане Май- 
лехь вь той хвили зложивь я вь суді 



63 



чотириста золотьіхь, яки тоб-Ь належать 
ся. Чувшь, чотири сотки, а знай, що то 
грош*, яки сполка наша заробила. А те- 
перь вь той хатіЬ ти не маешь що ро- 
бити, — виноси ся. 

Петро •• Господи ! 

Марта : Що я чую ! 

Майлехь : (всгае^ Такг ! То ви мене 
пбдбйшли, ви зробили мен-Ь кривде*^ До- 
бре, я буду иамятати, я за своє кривде 
буду десять разь заплатити ! 

Роман"Ь: Овва, нема дурнихь, щоби 
ся бояли ! 

Якбвь : Вже до(;ить ти намь заплатив'ь, 
теперь прийшовь на нась чась вбдплати ! 

Ивань : Знай то, що прибити, вини- 
щенй, заб}'ТЙ всЬии м*щаве двигли ся, 
що не пропала ихь сила. Больше не да- 
дуть ся они НИП1ИТИ ; будуть ся трудити, 
вбд-ь тебе розуму учити, а побачимь, кто 
пбйде зь торбами! А теиерь (показує рукою 
двер-Ь, Марко зь клепкою вг руках-ь ибдходить.) 

Марко : По-Ьдемт, пане Майлехь ! (бере 
єго за обшивку веде до дверей и викидає: Оть 

за мою клепку ! 

Ивань : (до Петра) Отче 1 Честнй мі^іца- 
не, що звязали ся вт» спблку, симй прий- 



64 



шли до мене и жертвували ііойсичку на 
ііоратоваеє вась. Теперь забудьмо ми- 
нувше и зь Вогом-ь начинаймо иа ново, 
щобьі чим-ь скорше сплатити затягнений 

ДОВГІ.. 

Петро : Йване, Анно, чи я варті, того ! 
(Иван-ь и Анна ц*луютт> «го руку, понт. их-ь го- 
ловні. Марія бере ихт> в-ь обнятя, Петро гов )рит'ь 
дальше ) Прост-Ьтт. мен-Ь МОЮ жсстокбсть, 
простоті, слезн, котрй пролилисьте че- 
резь мене. Нехай вамь Господь запла- 
тить, и мен-Ь простить, бо бувт. я злимт. 
муя^омт. и чоловіЬком'ь и отцемь и м-Ьща- 
ниномт.. Тепзрь вбдчрнли ся меа-Ь очи 

Романь (до Якова): Направду, я готовь 
сплакнути ! 

Ивань : Богь простивь вже все ! пб- 
слявт, '.обрихт. людей, заоілло сонце в-ь 
м-Ьп!. іььску хату, ннн'Ь будимь ся до ліп- 
шого житя. 

Якдвіз : И не вбдступим-ь вбдь новои 
дороги, не водступимь н-Ь крокомь. Вс[ібль- 
ньій 'ірудь, всибльна праця, жите тверезе, 
побожне, не надь стань, наука, згода — 
ото дорога нашого руского м-Ьщаньства ! 

СЦЕНА XII. 

Роза/ІІЯ : (стає на поров-Ь и зачинііе). Го- 
еподи, чи то правда ? вже ціЬле міЬсто го- 
ворить ! , 



65 



Марко: (прискакує до дверей). Розалія, 
вьо до Шандл-Ь, гор-Ьвка иотав'Ьла І [запи- 
рав ій двер* перед'ь^носом'ь]. 

СЦЕНА XIII. 

[Попереднй безь Розаліи]. 

Петро: Иваве^ и якь буде теиерь? 

Ивань: Теперь остаае все по даввому. 
Мьі перевесемі. ся до вась, варстать на- 
чне ся як-ь передше, долги салатимо и 
потрудимь ся БО славу Бога и честь м-Ь- 
щаньства ! 

Хо р -ь . 

[Иван-ь и Анна по однбй стороні. Петро и Марта 

по другбй, Романі) и Яковг вь середииЬ, Марко 

за ними]. 

Щасть вамь Боже, щасть вамь щасть 
и т. д. 




Книжочки МИСІЙИЙ 
внподять точно кондого м-Ьсяця. Д'Ьна З кр. 
Сотка кБижочоїсь зь мивувших-ь літь 2 зл. 

Оираввй рбчники 50 кр. 

Театральна бібліотека ^Посданника:'' 
кождьій вьіпусігь 20 кр. (40 сот). 
„Нбчь Виелеемска", ораторія сцев. (4 вакл.) 
„ІосиФг вь Єгипт-Ь" (2 накл) „Св. Николай 
на Руси". „Внворожила*. „Три брати". 
^ІТекло вг хат*". „Семе ве кради". „Пра- 
ведний Іов-ь". „Св. о, Николай ві> гостин*". 
„Процесович*". „Не Клени". „На старости 
л-Ьтт»**. ^За сиротою Богь зь калитою". 
„Відьмн" — „Иертепг* — „Вь родимбмь 
краю". „Сердечпа месть". „Буїітовникг". 

БИБЛІЯ ^''^^Р^^^ ^ нового зав'И^та 

-^____« в'ь 60 кольоровнхь 

о б р а з к а X ь 1 зл. 50 кр. 



Зббрнинг новьіхі> церковно-народ. п-ксеиь 
сь н отами. З випуски по 10 кр. 

ВМІолнтим щодеииА 

с% ходаткомг каті^хиама 8 кр. сотка 2 вл. 50 іф. 

Обраанн цПосданнииа'' 

Сотка 50 кр. Меншй ЗО кр. 

м оТе б н й ~ч а с ьі. 

Молитвн шодеянй В'Ь піїснях'ь зт. нот. 10 кр. 

Боянь. Зборникі рускиїї квартетові 
(БО пі^сень) 1 8Л. 



„Подручникь*скороч. Требник* 2 8Л. 50кр.